ПЕРЕПЛАКАТИ

ПЕРЕПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., розм.

1. неперех. Довго проплакавши, перестати плакати; наплакатися. — Чи переплакала вже? — спитав Ястшембський, виглядаючи з кабінета (Н.-Лев., II, 1956, 79); Наум став читати молитви, а Маруся силкувалася, та не здужала за ним і слова сказати; а він, що скаже слово, то й заллється сльозами, переплаче та вп’ять [знову] чита (Кв.-Осн., II, 1956, 87); // Перестати оплакувати кого-, що-небудь. Лежали їхні кості тут, у степовій глухомані, як на морському дні: забуті, замулені, і переплакали вже за ними матері, брати й сестри (Тют., Вир, 1964, 201); // перех., перен. Полегшити своє горе, біль, досаду і т. ін. сльозами. А може ще добро побачу? А може лихо переплачу? Води Дніпрової нап’юсь (Шевч., II, 1963, 66); Шкода, мовляв, про те й балакать, Чому ніколи більш не буть, Все — кажуть — можна переплакать, Все можна на світі забуть (Граб., І, 1959, 148).

2. перех. Плакати протягом якогось часу; проплакати. Цілу ніч переплакав він. І на другу днину плакав (Коб., І, 1956, 491).

3. перех. Плакати довше або сильніше, ніж хтось інший.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 252.

Переплакати, чу, чеш, гл.

1) Перестать плакать. Переплакала вже дитина, затихла.

2) Проплакать. Чи знаєш ти, що я переплакала? МВ. (О. 1862. І. 87).

3) Выплакаться. Переплакала б, перемучилася б раз та й забула. Левиц. І. 39. Побий мене, миленький, уночі, то я переплачу, білу постіль стелючи. Н. п. (Г. Барв. 290).

4) — що. Плачемъ избавиться отъ чего. А може лихо переплачу. Шевч. 380.

5) — ноги. Превзойти плачемъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 132.