ПЕРЕПИТУВАТИ

ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.

1. Просити кого-небудь повторити щось сказане. Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Март., Тв., 1954, 422); Вислухавши її розповідь, по кілька разів перепитуючи і з’ясовуючи в деяких місцях, він [слідчий] усе записав до протоколу (Коз., Листи.., 1967, 213); Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь (Гончар, III, 1959, 8); Ще гукнув щось Сахновський од порога, — не розчув Матюха й уже не перепитав (Головко, II, 1957, 147).

2. Звертатися до кого-небудь знову з тим самим питанням. [Люцій:] Отче, перепитай ще ти сестру Прісціллу, нехай вона, сумлінно пригадавши, нам скаже, чи вона не говорила Руфінові про Теофіла (Л. Укр., II, 1951, 448); — Що, до ятерів, діду? — подав голос Анатолій. Дід трохи постояв, мовчки рушив. Хлопець згадав, що дід глухуватий, і, коли той наблизився, перепитав (Гуц., Скупана.., 1965, 123); Моя супутниця героїчно кріпилась, тільки час від часу перепитувала: — Ще далеко? (Гур., Друзі..,1959, 25); Не раз і не два перепитав я Івана, чи не відмовитись нам від цієї небезпечної справи (Мур., Бук. повість, 1959, 24); // Відповідаючи кому-небудь, розмовляючи з кимсь, повторювати поставлене запитання, висловлену думку і т. ін. — То що ж з тобою скоїлось? — Що зі мною скоїлось? — наче спросоння перепитав. — Боюсь і казати (Стельмах, І, 1962, 527); Всі стають сьогодні до роботи, — спокійно сказала Варвара. — До роботи? — тихо і здивовано перепитала Марія (Кучер, Чорноморці, 1956, 32).

3. розм. Питати всіх або багатьох, питати когось про все або багато чого-небудь; розпитувати. — Насіння збираю рідкісних декоративних дерев.. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (Томч., Готель.., 1960, 38); [Кіндрат:] Третій день шукаю [Ганю]. Де не ходив. Всіх перепитав. Ніхто її не бачив (Корн., II, 1955, 165).

Пита́ти (розпи́тувати і т. ін.) та (і, й) перепи́тувати — дуже цікавитися чим-небудь, дізнаватися про когось. Вже й питала і перепитувала [Ганна] людей… Ніхто не знає, не відає (Н.-Лев., І, 1956, 101); Ще говорив Добриня про княгиню Ольгу, про князя Святослава, і Малуша знову розпитувала його й перепитувала (Скл., Святослав, 1959, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 249.

Перепитувати, тую, єш, сов. в. перепита́ти, та́ю, єш, гл.

1) Разспрашивать, разспросить. Та перепитаю миленького свойого: та чи він у дорозі воли поганяє, ой чи у шинкарки мед-горілку кружає. Чуб. V. 538. Що в козака дві дівчини, одна одну перепитує: чи була ти, подружечко, вчора звечора на улиці? Мил. 117.

2) Переспрашивать, переспросить. Все в тябличку дивлюся, поки він усіх перепитає. Г. Барв. 404.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 131.