ПЕРЕПИНАТИ

ПЕРЕПИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕП’ЯСТИ́, ПЕРЕПНУ́ТИ, пну́, пне́ш, док., перех. Ділити приміщення якою-небудь перегородкою, завісою і т. ін. або перегороджувати простір чимось. Перепнули рядном хату (Сл. Гр.); Ще звечора Остер прибрав святкового вигляду. Комсомольці.. розвішали.. прапори, переп’яли на розвилці вулиць імені Карла Маркса та Першотравневої червоне полотнище, на якому було виписано: "Пролетарі всіх країн, єднайтесь!" (Збан., Сеспель, 1961, 390); // Створювати чим-небудь перешкоду для просування з однієї частини чогось в іншу. Прутом залізним переп’яв [Давид] двері і загвинчував ключем (Головко, II, 1957, 139); // Прокладати, будувати між двома частинами те, що їх об’єднає, з’єднає. Ксеркс на греків йшов війною. Ніс завзяття, силу, хист. Море стрів — над глибиною Переп’яв, мов кладку, міст (Черн., Поезії, 1959, 105).

ПЕРЕПИНА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Зав’язувати ще раз, повторно або заново, по-іншому (перев. хустку). Гучка притулила до чавунної огорожі кошика, заходилася перепинати хустку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 93); Потім перепнула [Катря] хустку і вийшла з-за перегородки (Головко, II, 1957, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 247.

Перепинати, на́ю, єш, сов. в. переп’ясти, пну, не́ш, гл.

1) Протягивать, протянуть что (напр. веревку, простыню), черезъ что-либо, перегородить что протянутою вещью. Кае павук:… де тілко у горниці не перепну павутиння, зараз мене і зметуть. Мнж. 7. Перепнули рядном хату.

2) Преграждать, преградить. Хотів переп’ясти бусурменцям шлях. К. ЦН. 226. Ой горами, мій милий, горами, переп’ята стежка чарами, — а ні прийти, а ні перейти, ні з тобою говорити. Чуб. V. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 130.