ПЕРЕОРЮВАТИ

ПЕРЕО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕОРА́ТИ, орю́, о́реш, док., перех.

1. Орати, обробляти землю плугом у перший раз. В умовах України ефективнішим є корінне поліпшення лук. Полягає воно в тому, що площу природних сіножатей і пасовищ переорюють і засівають багаторічними та однорічними травами (Колг. Укр., 4, 1955, 13); На землях, які понад 30 років тому вперше переорали трактори,.. працює Макар Онисимович Посмітний — двічі Герой Соціалістичної Праці (Цюпа, Україна.., 1960, 239); * Образно. Велетенський плуг, що переорює стару цілину життя, увійшов у поезію Тичини образом нового епосу (Мал., Думки.., 1959, 9); // перен. Змінювати землю так, наче вона оброблена плугом. — Війна, сину, це щось страшне. Кулі так густо літають, що переорюють землю, як плугом… (Ірчан, І, 1958, 316).

2. Орати ще раз, повторно або заново, по-іншому. — Егеж! якби-то дав бог [дощика]! А то хто його зна, що й робити, хоч бери та переорюй все поле вдруге! — обізвався журливо один господар (Л. Укр., III, 1952, 476); Коли пар після збирання кукурудзиння довелося переорювати, тракторні плуги, разом з грунтом та корінням кукурудзи, вигорнули нагору й приорані в свій час органічні добрива (Оров., Зел. повінь, 1961, 23); // на що. Оранкою готувати землю під іншу культуру. Він щоразу бігав до його [поля] навідуватись, милуватися густим, як щітка, житом, чорною ріллею, що так чепурно переорав Орищин кум на ярину (Мирний, IV, 1955, 213).

Переора́ти на по́піл — зовсім виснажити землю. [Xаритон:] Одначе ж за прадідів хліб родив?.. [Роман:] Тоді земля мала силу; а тепер вже переорали її на попіл, знесилили (Кроп., II, 1958, 13).

3. Орати все або багато, одне за одним (поле, лан і т. ін.). Помучений кріпак.. переорював панські лани та засівав на панський прибуток (Мирний, І, 1949, 324); Коли, глибоко забираючи, переорав він за кілька днів величезний лан і клапті поля обернулись на єдину безмежну оксамитову ниву, — всі зупинились (Довж., І, 1958, 84); Видно, не один гектар грунту перекопали та переорали вони [руки] за своє півстоліття (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 219).

4. Орючи для затримки чого-небудь, проводити поперечну борозну. Другого дня кілька гусеничних тракторів вийшли на поле колгоспу імені Будьонного, щоб переорати шляхи струмкам і струмочкам (Збан., Переджнив’я, 1955, 315); // перен. Утворювати поперечну борозну на чому-небудь. Спека ще не вмерла. Дорога, наморщившись, лежала байдужо й ліниво. Глибока балка переорювала поле (Гуц., Скупана.., 1965, 214); Блискавиця, неначе "катюша", Переорює небо навпіл (Стельмах, Жито.., 1954, 44); // безос. — І сорочку підіймай, — гукнув ще хтось. — Еге ж, так і є. Бачу ж, що кров засохла. Через весь живіт переорало. Певне, теж осколком чи каменем (Коз., Гарячі руки, 1960, 156).

5. у сполуч. із сл. межа. Захоплювати при оранці частину чужої, відділеної межею землі. — Якби я собі з Юрком добре заходив, то його би не кортіло межу переорювати (Март., Тв., 1954, 117); // Нищити оранкою межі між полями з метою об’єднати їх, ліквідувати приватну власність на землю. — Громадяни хлібороби! Сьогодні в нас перша колективна весна. Переоремо межі, оновимо нашу рідну землю! (М. Ол., Чуєш.., 1959, 73).

◊ Межу́ переора́ти див. межа́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 242.

Переорювати, рюю, єш, сов. в. переорати, рю́, реш, гл.

1) Перепахивать, перепахать наново. І переорем ще раз рідне поле. К. Дз. 34. Достатків там більше… переорюють краще, та й земля ситніша. Мир. Пов. II. 85.

2) Перепахивать, перепахать впоперегъ. Не переорюй межі нікому. Ном. № 3306. Это выраженіе, кромѣ прямого значенія, имѣетъ еще и переносное: не становись ни на чьей дорогѣ. Хиба я вам межу переорав, чи що? Грин. І. 244.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 129.