ПЕРЕМИР'Я

ПЕРЕМИ́Р’Я, я, с. Тимчасове припинення воєнних дій за згодою сторін, що беруть участь у війні, а також угода про припинення таких дій. — Перемир’я вічно тривати не може. Після нього або приходить мир, або… знов розпочинається війна (Шовк., Інженери, 1956, 453); За Андрусівським перемир’ям, укладеним Росією з Польщею в 1667 р., за Росією залишились українські землі на лівому березі Дніпра і Київ на правому березі (Нова іст., 1956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 226.