ПЕРЕМАГАТИСЯ

ПЕРЕМАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕМОГТИ́СЯ, о́жуся, о́жешся, док., розм.

1. Відважуватися на що-небудь. Почувала [Гаїнка], що мусить щось сказати, відповісти на ці слова, та не могла розімкнути уста. Одначе перемоглася (Гр., II, 1963, 400).

2. Протягом якого-небудь часу жити, долаючи нестатки, хворобу або якісь перешкоди; перебуватися. Дівчина з ума не йде.. Ще ледве перемігся він до півдня, а там запріг та й поїхав у село Лани (Вовчок, І, 1955, 353).

3. перен. Боротися між собою, змагатися в силі і т. ін. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (Мак., Вибр., 1954, 50).

4. тільки недок. Пас. до перемага́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 222.

Перемагатися, га́юся, єшся, сов. в. перемогти́ся, жу́ся, жешся, гл.

1) Только несов. в. Соперничать силой. Довго Петро з Остапом перемагались.

2) Превозмогать, превозмочь себя, овладѣть собой. Здрігнула Оксана дуже… далі перемоглась, як кинеться, як ухопить дитину. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 125.