ПЕРЕКОШУВАТИ

ПЕРЕКО́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех.

1. Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. все або багато чого-небудь. Перекосити луку.

2. перен., розм. Убивати вогнестрільною або холодною зброєю всіх або багатьох. Завтра вирішується наша доля: або ми вийдемо, нарешті, на волю, або зірвемось, і тоді всіх нас перекосять ворожі кулі (Збан., Єдина, 1959, 264).

3. Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. більше, ніж треба, далі, ніж треба. — Оті верби, — то межа наша. Дивись, щоб не перекосив, Михайле. В чуже не йди косою, а то сварка буде (Томч., Жменяки, 1964, 113).

ПЕРЕКО́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ПЕРЕКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. Робити косим, кривим, асиметричним; ставити, розташовувати косо, криво, асиметрично. Що, коли на поверхні плити залишиться якась непомітна металева крупинка! Адже це може перекосити деталь, попсувати її (Донч., VI, 1957, 210); Дубовик кинув, може, останній сніп і, ніби ненароком, перекосив драбину й швидко пішов (Епік, Тв., 1958, 594); // безос. На колії — ешелон з пораненими. Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері і вікна (Тют., Вир, 1964, 347); // у сполуч. із сл. очі, погляд і т. ін. Дивитися скоса в одну точку. Двері стукнули.. Яків наставив уха і перекосив очі (Мирний, І, 1954, 203); // у сполуч. із сл. рот, обличчя і т. ін. Надавати неприродного виразу; перекривляти, спотворювати (про біль, посмішку, сильні почуття і т. ін.). Обличчя робітників перекошувало непосильне фізичне напруження (Руд., Вітер.., 1958, 71); Шаблієве обличчя перекосив ледве стримуваний гнів (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 108); Сірі брови управителя підскочили вгору, рот перекосила кисла гримаса (Добр., Очак. розмир, 1965, 51); // безос. Товариші стали помічати, що з ним щось не гаразд, щелепу перекошує, око тягне… (Гончар, Тронка, 1963, 211); Савченка перекосило від злості, але нічого не міг вдіяти (Збан., Сеспель, 1961, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 204.

Перекошувати, шую, єш, сов. в. перекоси́ти, шу, сиш, гл. Перекашивать, перекосить (косою), прокосить далѣе, чѣмъ слѣдовало.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 122.