ПЕРЕКИДАННЯ

ПЕРЕКИДА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. перекида́ти¹. Постійне перекидання вітром сухих піщинок з пологого схилу на крутий призводить до того, що весь горб переміщується в напрямі руху вітру (Фіз. геогр., 5, 1956, 110).

ПЕРЕКИДА́ННЯ², я, с. Дія за знач. перекида́ти² і перекида́тися². — Вперше в історії людства, — говорить вчений, — вдалось перекидання з Землі діючої апаратури на друге небесне тіло (Веч. Київ, 11.ІІ 1966, 1); На початку 1960 року Інститут "Гідропроект" (Москва), узагальнюючи досвід проектування попередніх років, склав схематичний проект перекидання стоку рік Печори і Вичегди у Волгу (Наука.., 6, 1961, 20); Перекидання людей з бригади в бригаду, коли цим людям не одведено певної ділянки роботи — це вже знеосібка (Вишня, І, 1956, 367); — Якась невдача? — тихо запитала мама, коли бурхлива Санина діяльність по перекиданню і псуванню речей трохи стишилася (Собко, Звич. життя, 1957, 109); Кидає [підліток] горіхове лушпиння в інші ряди, звідти відповідають тим же; сміх, крик, перекидання (Л. Укр., II, 1951, 524); З усією строгістю ми мусимо зробити застереження тим поетам, які, замість того, щоб виносити нашу поезію на верхів’я, ще й досі займаються трюкацтвом, акробатикою, перекиданням через власну свою голову (Тич., III, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 191.

перекида́ння —

1) че́рез го́лову — символічний обряд, що практику­вався після виводин (див. вво́дини), коли стару сорочку жінка-мати пе­рекидає через голову, відкидаючи тим самим усе нечисте; цей же рух робить у весільному обряді моло­дий, перекидаючи через голову миску з водою та вівсом, яку дає йому теща;

2) че́рез ха́ту — симво­лічний обряд, що виконувався в деяких місцевостях під час весілля; коли поїзд прибував до хати моло­дої, дружко хрестив палицею вхід­ні двері, одвірок і перекидав її че­рез хату — перекине, молоді жити­муть, не перекине — розлучаться; ворожачи на майбутніх суджених, дівчата перекидали через хату взуття — куди полетить, туди й за­між дівка вийде, не перекине — за­лишиться ще неодруженою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 439.