ПЕРЕДІЛКА

ПЕРЕ́ДІЛКА, и, ж.

1. Легка перегородка між частинами приміщення. Поруч з моїм "кабінетом", за переділкою, кухня — шиплять примуси (Кач., II, 1958, 20).

2. діал. Кужіль. Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне, хоч переділку перепряде — і за те добре (Мирний, І, 1954, 60); Прядку спинила була [молодиця] й похилилась над нею в задумі. Нову переділку надіне на гребінь та й знов затурчить прядкою (Головко, II, 1957, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 169.

Переділка, ки, ж.

1) Перегородка. Лохв. у.

2) Половина мички. Вас. 201. Ум. Пере́ділочка. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 116.