ПЕРЕГРІВАТИСЯ

ПЕРЕГРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕГРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Дуже сильно, надмірно нагріватися. Із зменшенням випаровування листкова маса перегрівається (Овоч., 1956, 49); — О, в Фіалковського кулемет перегрівся (Стельмах, II, 1962, 195).

2. розм. Те саме, що обігріва́тися 1. — Вона йшла у город з Кирилом та заходила перегріватись (Мирний, III, 1954, 403); [Панна Рома:] Опівночі приїжджає до будинку якийсь лицар на коні, розповідає, що заблудився, прохає впустити його перегрітися та перебути негоду (Вас., III, 1960, 225); Була [Катря] на Удовиному клину та й забігла по дорозі на вогник перегрітися (Кучер, Трудна любов, 1960, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 157.

Перегріватися, ва́юся, єшся, сов. в. перегрітися, ріюся, єшся, гл. Согрѣваться, согрѣться, обогрѣться. ХС. VII. 420. Пусти, свату, перегріться, на Галочку подивиться. Грин. ІІІ. 481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 115.