ПЕРЕГНІЙ

ПЕРЕГНІ́Й, но́ю, ч. Складова частина грунту, утворена з перегнилих рослинних і тваринних решток внаслідок життєдіяльності грунтових мікроорганізмів; гумус. Готовий компост — це цінне добриво — перегній з значним вмістом азоту, фосфору і калію (Довідник сіль. будівельника, 1956, 361); // Перегнилий гній (у 2 знач.). Якщо гній розкладається.., то він перетворюється на перегній-сипець (Добрива.., 1956, 49).

◊ Ляга́ти (лягти́, залягти́) перегно́єм — те саме, що Ляга́ти (лягти́) в зе́млю (труну́, домови́ну, я́му, моги́лу і т. ін.) (див. ляга́ти). [Монтаньяр:] Отак і ти заляжеш перегноєм в землі французькій з тим, щоб відродилась колись ідея вічна жірондистів (Л. Укр., II, 1951, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 152.

Перегній, гно́ю, м. Поле, удобренное навозомъ. На перегною — згноєній землі і роблять сіно два рази до року. Шух. І. 170.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 114.