ПЕРЕГИН

ПЕРЕГИ́Н, у, ч.

1. Дія за знач. перегина́ти 1, перегну́ти і перегина́тися, перегну́тися; // Місце, де що-небудь перегнуто, перегинається. Від того, як залягають гірські породи,.. які є.. розломи, тріщини, різні перегини тощо — саме від цього залежить, які корисні копалини знайдуть у даному місці (Знання.., 1, 1965, 8); Вузенька вулиця заквітчалася зеленню, мов пастушка, і тиснеться поміж хати, аж сухі плоти розвалює на перегинах… (Козл., Пов. і опов., 1949,7).

◊ Згина́тися в переги́н — згинаючи спину, нахилятися на знак особливої пошани; виявляти раболіпство. От тобі й Аполлон у генеральському віцмундирі! Такий чиновник, як і Мундт, тільки.. спина не згинається в перегин (Полт., Повість.., 1960, 410).

2. перен. Надмірність, крайність у чому-небудь, що часом призводять до порушення правильної лінії діяльності, поведінки і т. ін. — Звичайно, одягатися треба чисто, але, мені здається, що в тебе у цьому питанні невеличкий перегин (Донч., II, 1956, 200); Лівацькі перегини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 150.