ПЕРЕВІНЧАТИ

ПЕРЕВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Те саме, що обвінча́ти. Її перевінчали неволею.

2. Обвінчати всіх або багатьох, по черзі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 141.

Перевінчати, ча́ю, єш, гл. Обвѣнчать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 112.