ПЕРЕБАЧИТИ

ПЕРЕБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.

1. Побачити все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Граючи в Петербурзі в літнім театрі "Аркадія".., я перебачив за 4 місяці.. всю петербурзьку знать (Збірник про Кроп., 1955, 366).

2. Внаслідок різного і багаторазово баченого одержувати знання, складати уявлення про кого-, що-небудь. Казав урядник, що ще є тут засланці.. Добре, як політичні. Всяких я перебачив в етапі (Тесл., З книги життя, 1918, 215); Захар.. зморщив лоба, але вже слухав не так уважно.. Хай уже молоді, хто не знає того, надивляються, а він того реманенту перебачив на своєму віку (Кучер, Трудна любов, 1960, 113); Багряна тінь шовку лягає на юнацьке обличчя, переливається в розумних, лукавих очах, які перебачили всячину (Гончар, І, 1954, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 122.

Перебачити, чу, чиш, гл.

1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього.

2) Простить. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 108.