ПЕРГА

ПЕРГА́, и́, ж., спец. Зібраний бджолами квітковний пилок рослин, який вони змочують нектаром, складають у комірки стільників, утрамбовують і заливають медом. На квітках, то злітаючи вгору, то знову сідаючи на пахучі чашечки, клопоталися обсипані пергою джмелі й бджоли (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 120.

Перга, ги́, ж. Цвѣточная пыль, приносимая пчелами въ улей. Подольск. г. Він нам губи чистим медом, не пергою маже. Мкр. Н. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 108.