ПАСОКА

ПА́СОКА, и, ж.

1. Рідина, що міститься в клітинах, тканинах і порожнинах живого організму; сік. Шлункова пасока; // Драглиста жовтувата рідина з домішкою крові, що виділяється з уражених тканин і порожнин тіла. — Голись щодня, Петро, бо гидкий дуже. — Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди (Г.-Арт., Байки.., 1958, 145); Узявши розпечений дрюк, ним свердлили Велетню око, і пасока тепла струмила навколо (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 165).

◊ Па́сокою уми́тися — залитися кров’ю. Як мазну по морді, то й пасокою умиєся [умиєшся] (Номис, 1864, № 3637).

2. Цукриста рідина, що міститься в судинах деревини стебел і коренів живих рослин. При зараженні середовища мікроорганізмами вміст органічних форм азоту і фосфору в пасоці рослин збільшується (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 89.

Пасока, ки, ж. Сукровица, кровь. Чи бач, що ледві вже він культі волоче, що так з його юшить і пасока тече. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). пасокою вмитися. Облиться кровью.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 100.