ПАНЩИНА

ПА́НЩИНА, и, ж.

1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі — орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити.. Такі роботи називались панщиною (Іст. середніх віків, 1955, 29); // Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. — Панщина — то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Кобр., Вибр., 1954, 160); * У порівн. — Ет, яке там вариво!.. Попоїм там чого, хапаючись, та й біжу на поденне, як на панщину (Коцюб., І, 1955, 45).

◊ [Як, немо́в, бу́цім і т. ін.] па́нщину відбува́ти — робити що-небудь без бажання. Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (Н.-Лев., III, 1956, 31).

2. Те саме, що кріпа́цтво 1. Воля! Це чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення (Коцюб., І, 1955, 339); Тяжке ярмо панщини за довгі роки добре вгризлось у селянську шию (Гжицький, Опришки, 1962, 5).

За па́нщини — за часів кріпацтва. Вже тому сорок літ без мала, — то ще за панщини було, — під панською руков [рукою] дрижало, стогнало стоном все село (Фр., XIII, 1954, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 54.

Панщина, ни, ж.

1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167.

2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62.

3) Съ удар. на Посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Ум. Панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 94.

па́нщина — у феодальному селі — одна з найпоширеніших форм зе­мельної ренти; праця кріпаків у господарстві поміщиків; також кріпацтво. Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, а повертається додому — як місяць заходить (спі­ванка); Хоч ти панщини іще і не од­був, то завтра одбудеш (казка); Дав дві жмені панові срібла, та й вику­пивсь од панщини (казка); Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде (приказка); Цілий тиждень на панщині, толока в суботу (піс­ня); у сполученні: за па́нщини — за часів кріпацтва.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 432-433.