ПАМ'ЯТКОВИЙ

ПАМ’ЯТКО́ВИЙ, а, е.

1. Те саме, що па́м’ятний. Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам’ятковий день (Фр., IV, 1950, 344); Такого отруйного нуду ніколи не зазнав я, як тої пам’яткової травневої ночі (Вас., II, 1959, 30).

2. у знач. ім. пам’ятко́ве, вого, с. Те, що дарують на пам’ять. — Ви, дівки, ідіть до ганку, перед покої, паннунця вам пам’яткового подарують (Л. Укр., III, 1952, 672).

◊ Да́ти пам’ятко́вого кому — те саме, що Да́ти пам’ятно́го (див. па́м’ятний).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 38.

Пам’ятковий, а, е. Памятный. дати пам’яткового. Побить, наказать такъ, чтобы помнилъ. Ох, треба тобі дати пам’яткового, щоб ти не забував свого діла. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 91.