ПАЛАМАРКА

ПАЛАМА́РКА, и, ж., розм.

1. Дружина паламаря. Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129).

2. Те саме, що палама́рня. Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., Повісті.., 1956, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 20.

Паламарка, ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці. Чуб. III. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 88.