ПАЗ

ПАЗ, а, ч.

1. Вузька, довга щілина між недостатньо пригнаними дошками, колодами і т. ін. Я опинився в Сормові, в будинку, де все було нове, стіни без шпалер, з клоччям у пазах між колодами (Горький, Дитинство, 1947, 177).

2. спец. Виїмка, заглиблення, гніздо в якій-небудь деталі, якомусь приладі і т. ін., куди вставляється відповідний за розміром виступ іншої деталі. Великі деталі закріплюють безпосередньо на столі верстата за допомогою болтів і прихватів, для чого в столі верстата передбачаються спеціальні пази (Практ. з машинозн., 1957, 184); Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки, і прядка продовжувала монотонно гудіти (Чаб., За півгодини.., 1963, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.

Паз, зу, м. Пазъ. Мнж. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 87.