ПАДЬ

ПАДЬ¹, і, ж. Чітко окреслена, глибока, неширока долина, яр чи річище, звичайно порослі лісом. І знову ріки, і лісові пожежі, і де-не-де галявина, і паді, і знову зелені оксамитні сопки (Довж., І, 1958, 111).

ПАДЬ², і, ж. Солодка липка рідина на листях рослин — продукт життєдіяльності комах, що на них живуть.

◊ Медо́ва падь — те саме, що Па́девий мед (див. па́девий); Падь па́ла (напа́ла): а) випали шкідливі для рослин опади (звичайно роса). Падь пала (шкодлива [шкідлива] на хліб роса) (Номис, 1864, №585); б) кого-небудь охопив якийсь настрій. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 14.

Падь, ді, ж.

1) = Падина.

2) Падежъ скота. Черк. у.

3) Медвяная роса, причиняющая болѣзнь колосьевъ. Балт. у. Падь пала (шкодлива на хліб роса). Ном. №585.

4) На мене падь пала. На меня стихъ нашелъ. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала. Лукаш. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 86.