ПАВУТИНИТИСЯ

ПАВУТИ́НИТИСЯ, иться, недок., рідко. Покриватися павутиною (у 1 знач.). * Образно. І павутиниться останній погляд вечора на вікнах одсвічених, на баштах, на церквах (Тич., І, 1957, 131).

ПАВУТИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до павути́на 1. Іноді павук лягає на спину, випуска’ павутинку і здається на волю вітру, аж поки волокнина за щось зачепиться (Наука.., 12, 1965, 50); На карті в рясних павутинках шпагату здіймалися під прапорцями фронти (Перв., II, 1958, 353); * Образно. За ввесь час цей обоє співробітників навіть не глянули одне на одного, проте перша тоненька павутинка згоди вже простяглася поміж ними (Л. Янов., І, 1959, 422).

2. Тонка нитка з шовку, капрону і т. ін. Вона [прядка-велетень] дає капрон-павутинку. Один агрегат кладе на бобіни відразу 112 ниток (Роб. газ., 20.IX 1963, 1); // Тканина з таких ниток. Ось — прамати чудесної капронової тканини-павутинки — чорноблискуча брила вугілля (Рад. Укр., 10.VІІ 1958, 3).

3. розм. Дуже тоненькі шовкові панчохи. — Еге! Думає, що вже як "ЗІМ" і павутинки… А вчилась як, пам’ятаєш? Гірше за нас вчилась… (Довж., II, 1959, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 9.