ОФОРТНИЙ

ОФО́РТНИЙ, а, е. Прикм. до офо́рт. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професіонального виконання (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 22); // Признач. для виготовлення офорта (у 2 знач.). Підійшла [Катя] до схожого на вітрячок офортного станка (Ільч., Серце жде, 1939, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 819.