ОТЧИНА
Значення отчина це
ОТЧИ́НА, и, ж., заст.
1. уроч. Вітчизна. Про дальню мріючи отчину, Ти залишала край чужий; Я пам’ятаю цю годину, І плач і стогін мій смутний (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 209); Радуйся, Україно, Мила моя отчино, Прийшла в наш степ новина (Вирган, В розп. літа, 1959, 151).
2. Спадщина від батьків; батьківщина. Василько схопився з місця: — Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 814.
Отчина, ни, ж. = Отчизна 1. Чуб. V.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 77.
отчина Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
paternal | отчина |
отчина Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
otchyna | otchyna | otchyna |
отчина Рід - іменник, жіночий рід, неістота
отчина Словоформи слова
Називний | отчина | отчини |
Родовий | отчини | отчин |
Давальний | отчині | отчинам |
Знахідний | отчину | отчини |
Орудний | отчиною | отчинами |
Місцевий | на/у отчині | на/у отчинах |
Кличний | отчино | отчини |
отчина Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
6 | 3 | 3 |