ОТИРЛУВАТИ

ОТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко.

1. Зупинити, поставити отару, череду на відпочинок.

2. Витовкти, витоптати під час стоянки (про отару, череду). Тільки та могила марно занепала, Бо її отара вже отирлувала (Манж., Тв., 1955, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 805.

Отирлувати, лую, єш, гл. Поставить стадо овецъ на мѣстѣ, остановить для отдыха. О. 1862. V. Кух. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 75.