ОТИРАТИСЯ

ОТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТЕ́РТИСЯ, отру́ся, отре́шся, док.

1. рідко. Те саме, що обтира́тися. Сіла я, підперлася, Заплакала, отерлася (Чуб., V, 1874, 3).

2. тільки недок., перен. Тинятися, вештатися. [Стась:] Кажу — він [Кармелюк] тут десь отирається, із наших рук не втече (Вас., III, 1960, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 805.