ОТЖЕ

О́ТЖЕ¹, част. підсил.

1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один.. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] … Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Л. Укр., II, 1951, 373); // Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні оті. Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Зачинили [Кармелюка] у кам’яну.. темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати Кармелюкові! (Вовчок, І, 1955, 362).

2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь. — То отже слухай, Христино батьківно, — жартує панич. — Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися… (Мирний, III, 1954, 154); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Л. Укр., III, 1952, 238).

3. Уживається в значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином. У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни (Тулуб, В степу.., 1964, 165); Так от і зором не всюди кольори ми виявить можем. Отже, висновуймо, єсть і не торкані барвою речі. Як і позбавлені звуку, позбавлені пахощів власних (Зеров, Вибр., 1966, 183); Року 1859 в Лейпцігу.. вийшла книжечка під заголовком: "Новые стихотворения Пушкина и Шевченко". Отже — зовсім не нова думка, що Пушкін і Шевченко ішли в одному річищі! (Рильський, X, 1962, 43).

ОТЖЕ², спол.

1. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те. Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Коцюб., III, 1956, 339); Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Хотк., II, 1966, 254); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку.., отже обминути повстанську свою столицю було неможливо (Гончар, II, 1959, 85).

2. рідко. Уживається при вираженні заперечення, протиставлення у знач. але, проте. Кажуть, що з лиха вмреш, — отже, ні! (Укр.. присл.., 1963, 34); — Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); Він хитнувся, трохи не впав, отже встояв і наче бадьоріше підійшов до полу, де лежала мертва Хівря (Мирний, IV, 1955, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 804 - 805.

Отже нар.

1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти.

2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 75.