ОТЕРПНУТИ

ОТЕ́РПНУТИ і ОТЕ́РПТИ, пну, пнеш, док. Утратити чутливість, здатність реагувати на дотик, рухатися і т. ін.; заніміти, заклякнути. Натовкмачать якихсь індивідуалізмів тощо, так що аж язик отерпне, поки вимовиш (Шевч., І, 1951, 374); Розтрусилася я й отерпла та поколіла од холоду, доки приставилася до Звиногородки (Крим., Вибр., 1965, 375); Плече, яким він притулився до стінки траншеї, отерпло (Ю. Янов., І, 1958, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 804.

Отерпнути, пну, неш, гл. Отерпнуть, замереть. Отерп і сам, не стало мови. Мкр. Г. 56. Як побачив вовка — отерп, одерев’янів, а шапка на самому чолопочку. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 75.