ОТЕМНІТИ

ОТЕМНІ́ТИ, і́є, док., розм., рідко.

1. Стати темним, темнішим; потемніти. Отемніли зелені лани.. Тьмарилось сине небо (Вас., І, 1959, 267).

2. Те саме, що ослі́пнути. — А найгірше ота Параска, бодай вона отемніла та оніміла (Март., Тв., 1954, 130); — Ти, парубче, отемнів чи більма про запас насунув на очі? (Стельмах, І, 1962, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 803.

Отемніти, нію, єш, гл. Ослѣпнуть. Годів сім мені було, як я отемнів. Харьк. На старість царь той отемнів і тяжко нудив світом, не бачив, як красуєсь світ зимою, а не літом. Млак. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 75.