ОСІЛІСТЬ

ОСІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. осі́лий 2. Виникнення Кам’янського городища означало початок поступового переходу скіфського степового населення до осілості (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 157).

Сму́га осі́лості — територія у дореволюційній Росії, поза якою не мало права жити єврейське населення; Ценз осі́лості — одне з обмежень виборчих прав трудящих у капіталістичних країнах, пов’язане з постійністю проживання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 765.

Осілість, лости, ж. Осѣдлость.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 67.