ОСІЛИЙ

ОСІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до осі́сти 1, 2, 4, 8. Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених.. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Ле, Міжгір’я, 1953, 269); Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Кобр., Вибр., 1954, 83); Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (Стельмах, Хліб.., 1959, 36); Висіяне у вологий, але не досить осілий грунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (Хлібороб Укр., 7, 1964, 19); Осіла від часу хата.

2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці. Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Ле, Наливайко, 1957, 5); Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завадки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Вільде, Сестри.., 1958, 122); // Пов’язаний з постійним проживанням на одному місці. Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (Іст. УРСР, І, 1953, 31); Осіле життя.

3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин). Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (Зоол., 1957, 121).; Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [ніж перелітні] (Наука.., З, 1960, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 765.

Осілий, а, е.

1) Осѣдлый.

2) О растеніи: склонившійся. Вх. Лем. 445.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 67.