ОСЛОВ'ЯНЮВАТИСЯ

ОСЛОВ’Я́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСЛОВ’Я́НИТИСЯ, нюся, нишся, док. Ставати слов’янином за мовою, звичаями, культурою і т. ін.; набувати

слов’янського вигляду, характеру. Ті з варягів, які наймалися на військову службу до руських князів і залишалися на Русі, ослов’янювались, переймали слов’янський побут, більш високу слов’янську культуру і мову (Іст. УРСР, І, 1953, 50); Не Болгарія хотіла скорити Візантію, — ні. Слов’янські племена й болгари, що ослов’янились між ними, набагато раніше, ніж Візантія, жили, працювали на Балканах (Скл., Святослав, 1959 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 772.