ОСКОРОМЛЮВАТИСЯ

ОСКОРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСКОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. оскоро́мляться; док., заст. Їсти скоромну їжу (у піст або пісний день). — Та не забудьте, отче, заодно і рот прополоскати, — уїдливо кинув .. Ярошенко. — Бо ж геть залоїлися тими шкварками, що так гарно пахнуть у вашій хаті. А вам же гріх оскоромлюватися у святий піст (Речм., Весн. грози, 1961, 102); — Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Кв.-Осн., II, 1956, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 769.

Оскоромлюватися, лююся, єшся, сов. в. оскоромитися, млюся, мишся, гл. Оскоромиться. Як би сьогодня оскоромилась, то не великий був би гріх. Левиц. Пов. 170.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 68.