ОСВІТЛЮВАТИ

ОСВІ́ТЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСВІТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСВІТЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. Кидаючи проміння світла на кого-, що-небудь, робити його видним. Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (Стеф., І, 1949, 28); Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Тют., Вир, 1964, 432); Ясна ніч. Не чути грому. Не здригається земля. Небо чисте, фіолетом місяць землю освітля (Фр., XII, 1953, 365); // перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя, очі і т. ін.). Радісна здогадка освітлює його обличчя (Донч., V, 1957, 59); Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту (Рильський, II, 1960, 200).

2. Забезпечувати світлом. Здобувши електричний струм, пустив [Микита] його.. гріти парники й освітлювати село (Ю. Янов., II, 1954, 157); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми.. створюємо грунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Коцюба, Нові береги, 1959, 363).

3. перен., рідко. Те саме, що висві́тлювати 2. [Крикун:] Я, як представник центральної преси, мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газету.. Вона не освітлює на повний голос рядових героїв (Корн., II, 1955, 12); Цей увесь розділ має освітлити постать мого героя (Ю. Янов., І, 1958, 108).

4. перен. Бути джерелом розуміння чого-небудь; робити ясним, зрозумілим що-небудь. Могутній геній Леніна, що освітлював нам шлях, привів нас до перемоги (Тич., III, 1957, 281); Теорія і далі повинна освітлювати шлях практиці, допомагати виявленню і подоланню перешкод і труднощів, що заважають успішному комуністичному будівництву (Програма КПРС, 196І, 103).

5. спец. Вилучаючи сторонні домішки, робити світлим, прозорим. Перед реалізацією вино необхідно освітлити, щоб досягти повної його прозорості і чистоти (Сад. і ягідн., 1957, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 755.