ОРІЄНТУВАТИ

ОРІЄНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Допомагати кому-небудь визначати місце його перебування в просторі або напрям його руху. З загонами і окремими групами пішли навіть штабні офіцери. Вони повинні були, як штурмани на літаках, весь час орієнтувати бійців: у цих міжгір’ях, особливо вночі, дуже легко було заблудитись (Гончар, III, 1959, 98); // Надавати чому-небудь потрібного напряму, користуючись картою, приладами і т. ін.; спрямовувати. Управляти кораблем ["Восток-2"] легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні і.. спрямувати його куди треба (Рад. Укр., 12.VІІІ 1961, 2).

2. у чому і без додатка, перен. Допомагати розібратися в якійсь важливій справі, складній ситуації і т. ін. Суспільна свідомість правильно орієнтує особу, класи, маси, політичні партії в їх практичній діяльності, якщо вона точно відбиває життя, озброює їх розумінням об’єктивних закономірностей його розвитку (Ком. Укр., 7, 1965, 28).

3. на кого — що, перен. Спрямовувати чию-небудь діяльність у певний бік, визначати напрям, мету чиєї-небудь діяльності. Партія постійно орієнтувала письменників на посилення зв’язків з життям народу, на активну участь в соціалістичному будівництві (Рад. літ-во, 4, 1958, 3); Іван Франко допомагав йому [А. Ю. Кримському] переборювати хибні поняття і уявлення в національному питанні,.. орієнтував його на освоєння революційно-демократичних традицій російської літератури (Вітч., 1, 1961, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 746.