ОРІШОК

ОРІ́ШОК, шка, ч., рідко. Зменш. до орі́х. Поховали його [господаря] на Скавиці. Народу зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти (Вовчок, І, 1955, 17); Вертке створіння сиділо собі на вітах, шпарко добувало десь орішки і похапцем лузало їх (Досв., Вибр., 1959, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 746.

Орішок, шка, м.

1) Ум. отъ оріх. Народу зійшлося, міщан, що нігде було й орішку впасти. МВ. І. 27.

2) Клеверъ. Харьк.

3) Птица = Мишокрілик. Вх. Уг. 252. См. Мишачок.

4) Печенье: кусочки тѣста, изжаренные въ маслѣ или салѣ.

5) Родъ дѣтской игры. Ив. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 63.