ОРНИЙ

О́РНИЙ, а, е. Який обробляється плугом або сохою; оброблюваний. Тесть був чоловік небагатий, але.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня (Мур., Бук. повість, 1959, 4); Посіємо гіллястої пшениці На орному колгоспному лану, Нехай вона у сонці золотиться (Шпорта, Твої літа, 1950, 121); // Признач. для оранки. Приблизно до 90-х років XIX ст. головним орним знаряддям був дерев’яний плуг (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 97); // Який грунтується на оранці. Орне землеробство.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 749.

Орний, а, е. Пахатный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 63.