ОРЛЯЧИЙ

ОРЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що орли́ний. Майже на самій вершині, на невеликому прискалку, було орляче гніздо (Тулуб, В степу.., 1964, 121); Темне обличчя дідове проти заходу сонця позолочене.., орлячі очі одблискують (Вас., Незібр. тв., 1941, 82); Суворий посміхався сам до себе і зненацька пронизував орлячим поглядом кожного гостя (Досв., Вибр., 1959, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 748.

Орлячий, а, е. Орлиный. Клек орлячий з під хмари чути. Ном. № 999.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 63.