ОПОНА

ОПО́НА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що заві́са¹1. * У порівн. Нуда застелювала все перед її очима сірою, непринадною опоною (Фр., V, 1951, 286).

2. Повстяне покривало для захисту коней та ін. свійських тварин від холоду; попона. Розкинувшись на землі, поклавши під голови сідла, а під себе опони, лежала, спочивала дружина князя (Скл., Святослав, 1959, 499).

3. заст. Покривало, ковдра. Панни заслонили опоками та килимами піч (Н.-Лев., І, 1956, 145); * Образно. От він, степ — хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба (Вирган, В розп. літа, 1959, 159); * У порівн. О хмари, в днях осені, хмари тяжкі, ви низом ліниво, без сил повзете.., ви тінь, мов опону, на світ кладете (У. Кравч., Вибр., 1958, 221).

4. Сукняна тканина, яку в давнину виробляли ремісники. У XIII ст. виникає ремісниче виробництво сукняної тканини — "опони" (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 722.

Опона, ни, ж. Пологъ, занавѣсь. Панни заслонили опонами та килимами піч. Левиц. І. 188.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 59.