ОПОВІЩАТИСЯ

ОПОВІЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПОВІСТИ́ТИСЯ, іщу́ся, істи́шся, док., рідко.

1. Заявляти, повідомляти що-небудь про себе. Я піду оповіщуся у волость (Сл. Гр.).

2. Одержувати інформацію, дізнаватися про що-небудь. Як же було вгледять татарву, то зараз і чкурнуть до радута [редуту], а осавул.. і звелить запалювать фігуру, а по других радутах побачать — і собі запалюють, і в одну годину увесь край оповіститься (Стор., І, 1957, 263).

3. тільки недок. Пас. до оповіща́ти 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 719.

Оповіщатися, щаюся, єшся, сов. в. оповіститися, щуся, стишся, гл.

1) Объявлять, объявить о себѣ, являться, явиться. Я піду оповіщуся у волость.

2) Заявлять, заявить. Пішов до попа оповіщатися, що думка сина женити. Черн. г. Оповіщуся старостою, старшиною та, й до мирового. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 59.