ОПИНКА

ОПИ́НКА, и, ж., діал.

1. Плахта, запаска. Сівчучка, що досі стояла неповорушно в чорній сорочці без опинки, поступила один ступінь ближче (Черемш., Тв., 1960, 57); Високий, стрункий її стан обіймала тісно ткана опинка, підперезана широким поясом (Оп., Іду.., 1958, 26).

2. Фартух. Гнали [робітники] долів [униз] Зеленою улицею за.. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (Фр., V, 1951, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 708.

Опинка, ки, ж. Родъ шерстяной полосатой плахти или запаски. Гол. Од. 61. Kolb. І. 37. Гол. Од. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 56.