ОПЕРЯТИСЯ

ОПЕРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ОПЕ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОПЕРИ́ТИСЯ і рідко ОПІРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док.

1. Обростати, покриватися пір’ям (про птахів). Курчата швидко ростуть і оперюються (Птахівн., 1955, 27); Не минув тиждень, а Воронині діти, ще й не опірившись, усі пощезали (Фр., IV, 1950, 74).

2. перен. Ставати дорослим і самостійним; досягати зрілості, мужніти. З тобою Єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло. В колодочки поки вбивалось. Оперилось, і ти осталась Стара і немощна (Шевч., II, 1963, 260); — Діти, що пташенята: поки голопуцьки, сидять в гнізді, а оперилися — полетіли хто куди (Кочура, Родина.., 1962, 172); // Набувати досвіду, майстерності. Деякі молоді підмайстри за всяку ціну, зараз же, ще не оперившись, хочуть друкуватись (Тич., III, 1957, 146).

3. тільки док., перен., розм., рідко. Обжитися, розбагатіти. Обідране таке було, як приїхало [шинкар] .. Як пожив тут, зараз прибрався, опірився (Мирний, І, 1954, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 707.