ОЛИВКОВИЙ

ОЛИ́ВКОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до оли́вка 1. Про сонце розповім, що награє ланам, Про золото пшениць, що села облягає, Про ніжну сивину оливкового гаю, Про ратаїв твоїх, жінок і моряків (Зеров, Вибр., 1966, 491); // Який добувають з плодів оливки (у 1 знач.). Оливкова олія.

Оли́вкове де́рево — те саме, що оли́ва 1. Є тут [у Нікітському саду] і лавровишневе дерево, і шовкова акація, і кедри гімалайські.. Мірти, оливкове дерево, японська хурма… (Вишня, І, 1956, 180).

2. Який має колір недозрілого плоду оливи; світло-коричневий з жовтуватим або зеленуватим відтінком. Його [сонця] гарячі іскри бігали по його оливковому лиці, червонили його (Мирний, IV, 1955, 151); Від крутого далекого берега на воду лягали оливкові тіні (Гончар, Новели, 1954, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 688.