ОЛИВ'ЯНИЙ

ОЛИВ’Я́НИЙ, а, е, заст. Олов’яний. Настя виймає з узлика олив’яний перстень (Вас., III, 1960, 335); Якби шерсті клубок мав би стільки в собі речовини, Як і олив’яний злиток, вагою були б вони рівні (Зеров, Вибр., 1966, 134); Рось мліла тихим олив’яним світом між чорними скелями (Н.-Лев., II, 1956, 135); Досада закипала на серці в Параскіци і пекучими слізьми спадала з сірих, олив’яних, отаких саме, як ті олив’яні ложки, що лежать у миснику, очей (Коцюб., І, 1955, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 689.

Олив’яний, а, е. Оловяный. От клятий дмухнув — стала гора олив’яна. Рудч. Ск. II. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 52.