ОКІСТ

О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини — лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Досв., Вибр., 1959, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 664.

Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 47.