ОКУПАТИ

ОКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКУПИ́ТИ, окуплю́, оку́пиш, док., перех.

1. Покривати витрати на що-небудь; давати прибуток, який покриває видатки на щось. Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі, котрі він мав повернути на земську потребу і тим окупити ті п’ятсот десятин поля, котрі навкруги облягали дворище (Мирний, III, 1954, 293); Підрахунки показують, що будівництво Північно-Кримського каналу і зрошувальних систем окупить себе вже через шість-сім років (Рад. Укр., 8.II 1961, 1); // перен., розм., рідко. Те саме, що споку́тувати.

2. діал. Купувати. Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, — ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (Фр., VI, 1951, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 686.

Окупати, па́ю, єш, сов. в. окупити, плю́, пиш, гл. Выкупать, выкупить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 51.