ОКУНЬ

О́КУНЬ, я, ч. Прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жовтого кольору, з чорними поперечними смугами і червонуватими нижніми плавниками. Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54); І ловилася риба в сітки — Скумбрія, окуні і бички (Воронько, Драгі.., 1959, 114).

◊ Окуні́в (окуні́) лови́ти [но́сом] — куняти. Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи, як славно чита.. попович (Кв.-Осн., II, 1956, 239); Пилип-з-Конопель уже носом ловив окуні, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 504).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 686.

Окунь, ня, м. Рыба окунь. окунів ловити = Куняти. Хто слухає, а хто окунів ловить. Кв. II. 181. Ум. Окунець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 51.

о́кунь — прісноводна хижа риба родини окуневих зеленувато-жов­того кольору, з чорними попереч­ними смугами і червонуватими нижніми плавниками; виступає символом сонливої людини, сонка; за народною етимологією, слово окунь наближається до ку­няти, тому про того, хто куняє, кажуть: «Окунів (окуні) ловить». Окунь з раком не помиряться (при­слів’я); Хто слухав, а хто окунів ло­вив (Г. Квітка-Основ’яненко); Ойти, щука бистра, бери окуня з хвос­та! (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 416-417.