ОКРЕМІСТЬ

ОКРЕ́МІСТЬ, мості, ж.

1. Абстр. ім. до окре́мий 1, 5. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, — Довів він усе те з книжок (Сам., І, 1958, 171).

2. спец. Окрема частина чого-небудь цілого. Друга функція нервової системи — це.. розклад різних складностей світу на окремості (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103); В м. Коростені граніт виступає у вигляді масивних скель, розбитих на величезні окремості (Геол. Укр., 1959, 204).

3. Геол. Властивість гірських порід розколюватися за певною системою на окремі шматки. Зелені відміни туфоїдів з виразною пластинчастою окремістю звуться шальштейнами (Курс заг. геол., 1947, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 677.