ОКОЛОДОК

ОКОЛО́ДОК, дку, ч.

1. дорев. У царській Росії — район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві; // Приміщення підрозділу міського поліцейського участку. Всіх .. ходаків загнали в околодок, переписали і.. відпустили, зобов’язавши їх не відлучатися без дозволу властей з дому (Бурл., Напередодні, 1956, 235).

2. заст. Медичний пункт при військовій частині. Якось Щорс дізнався, що кожного ранку біля полкового околодку стоїть черга — туди приходять "хворі", що будь-якою ціною намагаються ухилитися від навчання (Скл., Легенд. начдив, 1957, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 673.