ОЗВУЧЕННЯ

ОЗВУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. спец. Дія за знач. озву́чити. При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм, люди відчувають недолік у ньому: щось там не так (Довж., III, 1960, 289).

2. лінгв. Надання дзвінкості звукам мови. Не зустрічаємо в російській мові озвучення приголосних "ч", "ц" (тобто дзвінких "дж", "дз"), немає в ній і нескладового "у" (Худ. чит.., 1955, 34).

3. перен., поет. Надання виразності або музичності звучання поетичному творові шляхом добору слів з певними звуками або звукосполученнями. Художньої виразності поет [П. Тичина] досягає також багатим озвученням твору ["Партія веде"], застосуванням численних алітерацій та асонансів (Укр. літ., 10, 1957, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 650.